За дванадцять кілометрів від міста Городенки, районного центру в Івано-Франківській області, у межиріччі Дністра і Пруту, розкинулось мальовниче село Торговиця. Тут народився відомий український письменник і громадський діяч Лесь Мартович.
Матеріали про знаменитого односельця зібрав місцевий краєзнавець Василь Федорович Липчук. А що цих матеріалів вистачало повністю на музейну експозицію, то рішенням Торговицької сільської ради від 12 лютого 1966 року у двох кімнатах сільського адміністративного будинку на громадських засадах відкрито музей Леся Мартовича. Очолив його В. Липчук. Завдяки його старанням музей і надалі поповнювався новими експонатами.
Протягом вересня – грудня 1970 року мешканці села за фінансової підтримки місцевого колгоспу побудували приміщення під новий музей площею у 222 кв. м з пятьма експозиційними залами. Будували експозицію працівники краєзнавчого музею за ескізами Івано-Франківського художника Миколи Дундяка.
У лютому 1971-го минуло сто років від дня народження письменника. 12 лютого 1971 року відкрито літературно-меморіальний музей Леся Мартовича. Він став відділом Івано-Франківського краєзнавчого музею.
Перед музеєм на постаменті стоїть погруддя письменника. Цей пам’ятник вдячні земляки спорудили неперевершеному майстрові сатиричного слова, блискучому знавцеві народного життя на честь його 100-літнього ювілею.
Експозиція музею знайомить відвідувачів з життям, літературною і громадською діяльністю Леся Мартовича.
Тут зібрано твори Л. Мартовича – це видання різних років, а також наукові монографії, розвідки, студії про його життя і творчість, рідкісні документи, світлини, дисертаційні дослідження, спогади сучасників, ілюстрації до його творів. Представлено особисті речі письменника.
Перед музеєм на постаменті стоїть погруддя письменника. Цей пам’ятник вдячні земляки спорудили неперевершеному майстрові сатиричного слова, блискучому знавцеві народного життя на честь його 100-літнього ювілею.
Експозиція музею знайомить відвідувачів з життям, літературною і громадською діяльністю Леся Мартовича.
Тут зібрано твори Л. Мартовича – це видання різних років, а також наукові монографії, розвідки, студії про його життя і творчість, рідкісні документи, світлини, дисертаційні дослідження, спогади сучасників, ілюстрації до його творів. Представлено особисті речі письменника.
Творчість Леся Мартовича нерозривно пов’язана з творчістю Василя Стефаника та Марка Черемшини – всі трьох вони входять до так званої покутської групи новелістів.
У вестибюлі музею експонується горильєф «Покутська трійця», де зображено три письменників-побратимівРяд експонатів розповідає про дружбу письменника з В. Стефаником та Марком Черемшиною, представлено також портрети письменників і їх твори.
На стіні висить портрет Л. Мартовича, написаний художником М. Вареннею у 1971 році.
В експозиції можна побачити макет хати, в якій народився письменник.
В одному з виставкових залів – експонати, що розповідають про побут селян тогочасної Торговиці.
У вітринах – жіночий та чоловічий одяг, взуття. Переважає тут здебільшого саморобний одяг з овечої вовни: сардаки, пояси, кожухи, кептарі.
Серед побутових сільських речей експонуються різьблена скриня і стіл, дерев’яний замок від хати, вулик-дуплянка.
Можна оглянути і вироби домашнього вжитку. Серед них – пошивки, скатерті, верети тощо.
Відтворено також інтер’єр давньої хати: витинанки, які використовували для прикрашання стін, мальовані тарілки, образки, в яких зберігали світлини, різьблений стіл ХІХ ст., лампа, яку використовували для освітлення кімнати, дерев’яна миска, сільничка, млинок. Тут же представлено дерев’яний замок, скриню різьблену, що дарували дівчині, яка виходила заміж.
В експозиції представлено метрикальну книгу села Торговиці, започатковану 1857 р., де зроблено запис про народження Олекси Семеновича Мартовича за № 220 від 12.02.1871 р. Бажаючи синові кращої долі, Семен Мартович, пам’ятаючи, що завдяки науці він став одним із найшано-ваніших ґаздів села, віддає сина до місцевої народної школи.
Відвідувачі можуть побачити світлини тодішньої сільської школи, а також польської гімназії в Коломиї, куди влітку 1882 р. Л. Мартович вступив і де навчався до сьомого класу.
З 1890-го по 1892 рік майбутній письменник навчався у Дрогобицькій німецькій гімназії. Тут познайомився з І. Я. Франком.
Навчався у Чернівецькому університеті на юридичному факультеті та у Львівському університеті.
Експонується матрикул Л. Мартовича, виданий Віденським університетом у 1902 р., який засвідчує, що письменник теж там навчався.
В українську літературу Л. Мартович увійшов такими збірками, як: «Нечитальник»(1900 р.), «Хитрий Панько»(1903 р.), «Стрибожий дарунок»(1905 р.) та повістю «Забобон»(1917 р., Львів).
Увагу відвідувачів привертають робочий кабінет письменника, який відтворено за світлиною.
В одній із кімнат представлено експонати, що свідчать про вшанування пам’яті Л.Мартовича та про дослідження його творчості.
Центральну стіну прикрашає чудовий ґобелен, витканий на Полтавщині до 100-річчя від дня народження Л. Мартовича за ескізами київського художника В. Федька.
Експонується мапа, на якій позначено місця перебування письменника.
На планшетах розміщено світлини дослідників творчості письменника: Ф. Білецького, М. Рудницького, В. Лесина, О. Гнідан, Ф. Погребенника, В. Костащука, Г. Марчук.
Поруч на стенді – світлини письменників-земляків Л. Мартовича: П. Осадчука, В. Бандурака, О. Яхневич, Г. Никифорука. Експонуються і їхні твори.
Яскрава, багатогранна сатира Леся Мартовича – це цінний матеріал для характеристики політики, культури і загальної атмосфери в Австро-Угорській імперії. Спадщина сатирика життєва і актуальна, вона витримала випробування часом. Безсмертні творіння письменника назавжди ввійшли в золотий фонд нашої культури.
Письменник жив і творив за девізом: «Не для слави, а для людей». Цей вислів відвідувачі прочитають на кованому з міді барельєфі, який експонується у музеї.
Кожен відвідувач, побувавши тут, має можливість відчути атмосферу далекого минулого, прилучитися до витоків творчості великого письменника, вшанувати його світлу пам’ять.
